«Наш довгий шлях до Квітня» — це свідчення професіонала, який пройшов шлях від оператора, начальника зміни енергоблока, начальника цеху Чорнобильської АЕС до її головного інженера в найважчі післяаварійні місяці. Після пуску енергоблоків № 1 та № 2 і завершення будівництва «Укриття» енергоблока № 4 Чорнобильської АЕС він був призначений заступником голови Державного комітету СРСР з безпеки ядерної енергетики, очолював комісію комітету з розслідування причин та обставин аварії на енергоблоці №4 Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 р. У книзі автор відновлює ланцюжок подій, що призвели до аварії, і показує, що вибух був зумовлений не лише прорахунками проєкту РВПК-1000 та помилками персоналу, а й став наслідком відсутності законодавчо регульованої системи повноважень та відповідальності щодо гарантування безпеки ядерної енергетики СРСР. Уперше погляд на наукові та технічні причини аварії поєднується з оцінкою лицемірства державної системи, яка визнавала дефекти реактора за зачиненими дверима, публічно виставляючи експлуатаційний персонал єдиним відповідальним за аварію. Це книга про роль людини в нерозривній зв’язці сучасного світу «людина — машина». Це книга про відповідальність тих, хто створює техніку, і тих, хто нею керує. Це попередження про те, що відбувається, коли «доцільність» стає вищою за безпеку.

Українська